Олександрійський колегіум - спеціалізована школа

Пам’ятаєте? Чи розповідали вам про це бабусі та дідусі? А може ви насправді ходили христосувати?

Цей обряд був живий ще на початку тридцятих. Описує обряд історик й етнограф Степан Килимник*:

«Вранці на перший день Великодня малі хлопчики, часто ще й з досвіду ходять з хати до хати христосувати. Входять без попередження, стають у порога й вітають: “Христос Воскрес!” Їм відповідають: “Воістину Воскрес!” Господарі давали христосувальникам по писанці чи крашанці, а дехто, то ще й копійку чи гріш давав. Гарною ознакою було, коли хлопчики перші приходили до хати христосувати. В давнину хлопчики-христосувальники після вітання “Христос Воскрес” говорили й великодні вірші. Звичай вітати господарів великодніми віршами вивівся, і залишився лише де-не-де. Крім христосувальників на перший день Великодня ніхто не до кого не ходив».

Ви помітили, що цей обряд має чітку паралель із колядуванням?

За словами О. Терещенка**, це простежується у наявності усталених реплік при початку обряду («Бласловіть христувать!») та після христування (тільки замість «Добрий вечір!» на Великдень, звісно ж, вигукують «Христос воскрес!»).

Мелодії христосувань майже втрачені, а збереглися лише поетичні тексти**. Ними ми й ділимося у цьому дописі:

Парасков’я Андріївна Лисяк (1926 рік народження)

село Попельнасте Олександрійського району Кіровоградської області

Запис 2004 року

– Я тобі «Христос Воскрес!», ти скажеш «Воїстину Воскрес!». А я тоді:

Христос воскрес,

Не сам вознес,

Не сам собою –

Дав Бог спокою,

Там пташки літали,

Весело співали:

– Годі тобі, Мате,

У гробі стояти,

Вже твій Син воскрес,

Нам радість принес!

Христя Митрофанівна Чепурна (1911 рік народження)

село Стецівка Чигиринського району Черкаської області

Запис 2001 року

– Такі як ми маненькі ходили. Христували. Підемо до своїх до родичів

Ой маненький хлопчик

Та виліз на стовпчик,

І то радіємо

У дудочки грає,

Христа забавляє,

Аз, буки-буки,